кол поч

1. хвост (животных)

2. хвост, конец; задняя или концевая часть чего-л.

3. хвост; вообще – оконечность чего-л.

4. остаток, отбросы, охвостье, очески; оставшаяся часть после очистки, обработка, перегонки и т. п

5. низ платья, подол; нижний конец женского головного убора и т. п

Сравни с:

урвалте

6. перен. разг. хвост; остаток, задолженность

7. перен. хвост; семья, дети, иждивенцы

8. в поз. опр. хвоста; хвостовой; относящийся к хвосту

9. в поз. опр. хвостовой, задний, конечный, концевой, последний

– вишкыде поч

– ик вуй, ик поч

– кӱчык поч

– почым ишаш

– почым ишыкташ, почым пӱтыралаш, почым тошкалаш, почым чывышташ

– поч кучышо, поч нулышо

– поч пижаш

– почшым кучо

– почым пӱтыркалаш, почым лугаш

– тӱкӧ ден почшо гына уке

– шорык поч гай чытыраш, каза поч гай чытыраш

Г. пач

1. хвост (животных). Имне поч лошадиный хвост; кайык поч птичий хвост; кол поч рыбий хвост; почым пӱтыраш вертеть хвостом.

□ Уала кокла гыч урымдо лекте. Почию кужу, оваргыше. А. Филиппов. Из чащобы вышел бурундук. Хвост его длинный, пушистый. Пинеге, почшым лугкален, йоча-шамыч йыр пӧрдӧб да йыҥысаш тӱҥале. Н. Лекайн. Щенок, вертя хвостом, покрутился вокруг детей и стал визжать.

2. хвост, конец; задняя или концевая часть чего-л. Поездын почшо хвост поезда; черет поч хвост очереди.

□ Тудо (самолёт) чыгыныше имньыла почшым нӧлталят, мӱшкыржӧ дене возо. Е. Янгильдин. Самолёт, как норовистая лошадь, поднял хвост и упал на фюзеляж. (Мусин) «Му» манын серен шындат, почшо олмеш тоя-влакым возен кая. Я. Ялкайн. Мусин сначала расписывается как «Му», а вместо конца рисует палочки.

3. хвост; вообще – оконечность чего-л. Немда умбачын тӱтыра ончыч лузга ош почшым нӧлтале. В. Сапаев. Над Немдой туман сначала поднял свой мохнатый белый хвост. Машина, самырык талгыде гае, нугыдо пурак почшым нӧлталын, станций могырыш чыма. М. Рыбаков. Машина мчится в сторону станции, словно жеребёнок-двухлеток, поднимая за собой хвост густой пыли.

4. остаток, отбросы, охвостье, очески; оставшаяся часть после очистки, обработка, перегонки и т. п. Муш поч очески; уржа поч охвостье.

□ Неле пырче кышыл воктен возеш, куштылго – почыш кая. «Ончыко». Здоровое зерно ложится возле кучи, а пустое – идёт в охвостье.

5. низ платья, подол; нижний конец женского головного убора и т. п. Тувыр поч подол платья.

□ – Поч пижеш манат гын, мый сонарзе костюмым чием, – моктана Тамара. С. Чавайн. – Если ты считаешь, что будет цепляться подол, то я надену охотничий наряд, – хвастается Тамара. Ср. урвалте.

6. перен. разг. хвост; остаток, задолженность. Кок поч кодын остались два хвоста.

□ (Павел:) Кӱлдымашым ойлыштат!.. Тый шошо сессий деч кодшо почетым тӧрлаташ шонет гын, сайрак лиеш ыле. М. Рыбаков. (Павел:) Ты говоришь вздор!.. Было бы лучше, если бы ты подумал о ликвидации задолженности, оставшейся от весенней сессии.

7. перен. хвост; семья, дети, иждивенцы. Шукышт ойлат: «Мыят иктаж-кушко лектын каем ыле, но почем кужу». М. Иванов. Многие говорят: «И я бы куда-нибудь уехала, но у меня хвост длинный». Молан тудлан ойгыраш, молан шкетын илаш, кунам почшат уке. Ю. Артамонов. Зачем ей горевать, зачем проводить время одной, если у неё нет даже детей.

8. в поз. опр. хвоста; хвостовой; относящийся к хвосту. Поч мучаш кончик хвоста; поч пыстыл хвостовое перо.

□ Кояже тудын (южо кайыкын) поч тӱҥышкыжӧ лектеш. «Биологий». Жир у некоторых птиц выделяется у хвостового основания. Тунамак тудым полышым: рывыж, тудын оҥыштыжо ош тамга уло, поч мучашыжат ошо. М.-Азмекей. Я сразу узнал её: лисица, у неё на груди есть белое пятно, кончик хвоста тоже белый.

9. в поз. опр. хвостовой, задний, конечный, концевой, последний. Чайный ончык автобус миен шогалмеш, Йошкар-Ола велыш кайыше поездын поч вагонжат чодыраш пурен йомо. М. Казаков. Пока автобус подъезжал к чайной, у поезда, следующего в сторону Йошкар-Олы, скрылся за лесом последний его вагон. Колоннын поч ужашыже писын обороним нале. И. Лекайн. Хвостовая часть колонны спешно заняла оборону.

◊ Вишкыде поч недотёпа, неуклюжий, неловкий. (Андрий:) Эх тый, вишкыде поч! Г. Ефруш. (Андрий:) Эх ты, недотёпа! Ик вуй, ик поч один как перст (об одиноком человеке, не имеющем семьи). (Мландым) налын кертеш гын, ешым погаш пижеш, ок керт гынат, ниможат ок йом, тюрьмаш шындат гын, ик вуй, ик поч. Н. Лекайн. Если он сумеет получить землю, то обзаведётся семьёй, если и не сумеет – ничего он не потеряет, если посадят его в тюрьму, он один как перст. Кӱчык поч иноск. заяц (букв. короткий хвост). Кӱчык поч тӧршталта, Шем кожлаш чымыкта. А. Бик. Заяц подпрыгивает и удирает в тёмный лес. Почым ишаш поджимать (поджать) хвост; стать осторожнее; притаиться, притихнуть на время. Семон тыш ончалят, туш ончалят, почшым ишыш. Д. Орай. Семон посмотрел сюда, посмотрел туда – и поджал хвост. Почым ишыкташ (пӱтыралаш, тошкалаш, чывышташ) прижимать (прижать) хвост кому, прищемлять (прищемить) хвост кому, наступать (наступить) на хвост кому, заставить кого-л. повиноваться, ставить (поставить) в затруднительное положение, припугнуть. – Ха-ха-ха! Пӧтыр почдам чывыштен, тудыжо пеш лачак. М. Шкетан. – Ха-ха-ха! Пётыр прищемил вам хвост, это очень кстати. Пӱтыралыт тушто рвезе еҥын почшым. С. Вишневский. Там прижмут хвост молодцу. Поч кучышо (нулышо) подхалим, подпевала, льстец; тот, кто угодничает, заискивает перед кем-л. – Колхозышко эртак йорло кресаньык гына ушнен, чыланат лодырланен кият, – манын тототлышт кулак почым нулышо шкет вуян-влак. М. Шкетан. – В колхоз записались одни только бедняки, все они лодырничают, – так тараторили кулацкие подпевалы – единоличники. Олашкат ӱшанрак (командир поч кучышо) салтакым гына колтат ыле. М. Шкетан. И в город отпускали только солдат понадёжнее (командирских подхалимов). Поч пижаш стать-семейным, ограничивать (ограничить) себя в чём-л., лишиться полной свободы (букв. хвост застрял, увяз). – А мо, тендан гайым йӧраташ сулык огыл, но мыйын почем шукертак пижын. Н. Арбан. – А что, полюбить таких, как вы, не грех, но у меня давно хвост застрял. Почшым кучо ищи ветра в поле (букв. поймай за хвост его). (Пакий:) Э-эх, сторож, мам онченат, а? Шылын вет Ленде мариет, кучо ынде почшым! Я. Ялкайн. (Пакий:) Э-эх ты, сторож, куда смотрел? Сбежал ведь твой лендинский мужчина, ищи теперь ветра в поле! Почым пӱтыркалаш (лугаш)

1. вилять хвостом, хитрить, лукавить, увиливать от чего-л., уходить (уйти) от прямого ответа. (Ануш:) Молан почетым пӱтыркалет, лучо вигак каласе. С. Николаев. (Ануш:) Почему ты увиливаешь, лучше скажи прямо. 2) заигрывать, кокетничать, флиртовать; прельщать, прельстить; любезничать с кем-л. «Тый мыйын Озаҥыш коштмем шеҥгеч Сидыр Павыл дене почетым пӱтыркаленат, докан", – каргашен Осып. А. Березин. «Пока я ездил в Казань, ты, наверное, кокетничала с Сидыр Павылом», – ругался Осып. Тӱкӧ ден почшо гына уке не знает, что и делать – о шумной радости; заносчивом, кичливом поведении по отношению к другим (букв. кому-л. не хватает только рогов и хвоста). Венюк, тӱкӧ ден почшо гына уке, пеш чот куанен кочкеш, мутлана. М. Шкетан. Венюк – не знает, что и делать – ест с большой радостью, разговаривает. Шорык (каза) поч гай чытыраш дрожать от сильного страха, волнения (букв. как овечий (козий) хвост дрожать). (Пӧтыр:) Да тый шкендым кучен от керт, уло капет шорык почла чытыра. П. Эсеней. (Петыр:) Да ты не владеешь собой, всё твоё тело дрожит, будто овечий хвост.

общ. выполнять общественную работу, занимать почётную должность

высок. почётная ничья

общ. почётная отставка

общ. высокая должность, почётная должность

общ. пользоваться большим почётом

мүчө I

1. часть тела, орган, член;

он эки мүчө

1) двенадцать трубчатых костей конечностей животного и человека;

2) весь организм человека в целом;

он эки мүчөсү тең он пропорционально сложен, он строен и силён;

келберсиген шер экен, он эки мүчө тең экен фольк. он важен, как лев, и строен;

касташкан жооң кем болсун, он эки мүчөң тең болсун фольк. злоумышляющий враг твой пусть будет слабым, твоё тело пусть будет стройным и сильным;

он эки мүчөсүндө айбы жок никаких физических недостатков у него нет;

он эки мүчөсү кеселден соо он совершенно здоров;

он эки мүчөдөн каруу кетти организм ослабел;

кол мүчөсү (его) рука (вся, в целом);

кол мүчөсүн карасаң, эскирген чынар теректей фольк. если взглянешь на руку его, она подобно старому (дереву) чинару;

2. член (организации);

анык мүчө действительный член;

мүчө-корреспондент член-корреспондент;

3. мат. член;

четки мүчө крайний член;

окшош мүчө подобный член;

ортоңку мүчө средний член;

4. грам. аффикс;

куранды мүчө словообразующий аффикс;

уланды мүчө аффикс словоизменения;

5. грам. член;

сүйлөм мүчөлөрү члены предложения;

сүйлөмдүн баш мүчөлөрү главные члены предложения;

сүйлөмдүн айкындооч мүчөлөрү второстепенные члены предложения;

сүйлөмдүн жай мүчөлөрү простые члены предложения;

сүйлөмдүн курама мүчөлөрү уст. распространённые члены предложения;

6. этн. подарок на помин души (то, что раздавалось в юрте покойника почётным представителям родов, а ныне раздаётся почётным гостям, прибывшим на похороны);

элге мүчө бер- раздавать подарки на помин души;

мүчө ал- получить подарок на помин души;

айтуу мүчөлөрү органы речи.

мүчө- II

достигать года своего рождения по животному циклу (см. мүчөл);

он үчүндө мүчөдү, андан кийин күчөдү фольк. в тринадцать (лет) он достиг своего года рождения, а затем стал набираться сил.

ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.

1) копьё, пика ( тж у пикадора)

2) ист. копьеносец

3) кирка, кайло

4) пика (мера глубины = 3,89 м)

5) Сал. отверстия решета (сита)

6) Сал. булочка, крендель ( украшенные шипами)

7) Леон булочка (которой невеста угощает соседей в день свадьбы)

8) Ам. см. picada 3)

9) Кол., Перу, Экв. надсечка каучуконосных деревьев

10) Кол. см. pique 2. 1)

11) Чили скука

12) Чили петушиный бой

13) Мекс. очистка плантации сахарного тростника

14) П.-Р. игра в рулетку

15) Ам. узкая тропинка

16) полигр. цицеро ( шрифт)

1) (тж pica rústica) зоол. сорока

2) мед. извращение аппетита

сал I

1. плот;

салга түшүп, Иленин дайрасынан өтүштү сев на плот, они переправились через (реку) Или;

2. сплав леса (гл. обр. молем);

сал агыз- сплавлять лес;

Илени бойлоп жүрүп отурушуп, сал агызган суучуларга жетип конуп калышты двигаясь по берегу (реки) Или, они добрались до сплавщиков леса и заночевали.

сал II

(в эпосе)

то же, что зар I.

сал III

молодец, молодой и сильный парень;

керилген мыкты сал элем, кемирейген чал болдум фольк. был я стройным молодцем, стал беззубым старцем;

сал уста искусный мастер;

сал-манап ист. праздная молодёжь, проводящая жизнь в увеселениях и проказах (сыновья правителей и богачей).

сал IV

то же, что саал I.

сал V южн.

то же, что салт I;

эски салдан әйтәйинби? сказать о старых обычаях?

сал- VI

1. класть, помещать внутрь чего-л.;

капка сал- положить, насыпать в мешок;

кылычын кынга салып вложив меч в ножны;

атка чөп сал- положить сена коню;

эт сал- положить (напр. в котёл) мясо для варки;

барсак, эт салып берди когда мы пришли (к нему), он сварил (для нас) мясо;

колуңду сууга сала көр, кол дааратың ала көр фольк. погрузи руки в воду, соверши омовение рук (см. даарат);

зынданга сал- посадить в темницу, посадить в тюрьму;

2. стлать, расстилать;

килем сал- стлать ковёр; расстилать ковёр;

төшөк сал- стлать постель;

төргө шырдак салып кой постели на почётное место шырдак (см.);

3. строить, сооружать, воздвигать (напр. дом, стену);

ымарат сал- строить здание;

4. скинуть (абортировать, гл. обр. о самках некоторых животных);

бала сал- скинуть ребёнка;

бээм кулун салды моя кобыла скинула жеребёнка;

кулун салып жана кулундары өлгөн бээлер көп болгон бывало много кобылиц скинувших и таких, у которых жеребята пали;

козу сал- скинуть ягнёнка;

кой арык болсо, бат эле козу салып коёт если овца отощает, то она сейчас же скинет ягнёнка;

5. подпускать детёныша к матке (чтобы сосал);

козу сал- подпускать новорождённого ягнёнка к матке;

козу салып, кой кармап жүргөн кыз девушка, которая держала овцу, подпуская (к ней) ягнёнка;

музоо сал- подпустить телёнка к матери (во время доения), доить с телёнком;

музоо салбай саайт она доит (корову) без телёнка;

кулун сал- подпустить жеребёнка к матери (при доении);

6. оставлять как будущего производителя (самцов некоторых животных);

кочкор сал- (или редко кочкор агыт-) оставлять молодого барана нехолощёным в качестве будущего производителя;

жаман да (или кичине да) болсо, өз козуман кочкор салам погов. производителем я оставляю своего барашка, хотя он и плохой (или маленький); хоть и плохой, да пусть будет свой;

айгыр сал-

1) оставлять жеребёнка нехолощёным как будущего производителя;

айтырды кандай салсаң, ошондой минерсиң погов. как выберешь жеребца, так и ездить будешь (какое будет потомство, такой будет и результат);

жакшы деген жылкыңды жакшы күтүп, айгыр сал за конём, которого считаешь хорошим, хорошенько ухаживай и определи его в производители;

2) (в сочет. с өз) перен. выдвигать кого-л. в качестве своего ставленника;

өз бээмдин кулунун айгыр салам я поставлю своего сторонника (букв. я от своей кобылицы жеребёнка оставлю производителем);

теке сал- оставлять в качестве племенного козла;

өз улагыбыздан теке салабыз

1) мы своего козлёнка оставим в качестве племенного;

2) перен. поставим своего человека (своего родственника или сторонника);

7. двинуться, направиться;

үйдү көздөй салды он направился к дому;

аттанып алды да, төмөн карай салып кетти он сел верхом и двинулся вниз;

Аксууну көздөй кеткен кара жолго салдым я двинулся по тракту по направлению к Аксу;

атты минип алыңар, аялдабай салыңар фольк. на коней садитесь и не медля поезжайте;

башын үйгө салыптыр он заглянул (сунул голову) в юрту (или в комнату);

кайра сал поезжай обратно; отправляйся в обратный путь;

кайкалаган жоо болсо, кагышпастан кайра сал фольк. если (там) окажется надменный враг, (ты) не вступая в бой, поверни обратно (и дай знать);

жол сал- прям., перен. проложить путь;

жолго сал-

1) направить на путь; наладить;

2) двинуться в путь, направиться;

салып-уруп быстро мчась (напр. на лошади);

ары-бери салып-уруп өткөндө когда он быстро скакал взад и вперёд;

8. запрягать, впрягать;

бугуга салган чана сани, запряжённые оленем;

итке салган чана сани, запряжённые собакой;

итке араба, чананы салганың айт, Токтогул фольк. расскажи, Токтогул, как ты впрягал собак в телегу и в сани;

9. фольк., разг. предопределять, предназначать, судить в удел (о боге);

кудайдын салганы так богом суждено;

жасаган салса если суждено;

алданын салган буйругу по велению аллаха;

10. уродиться;

былтыр өрүк көп салган в прошлом году урюка уродилось много;

11. ставить, представлять на...;

президиумга сал- ставить на разрешение президиума (букв. ставить на президиум);

көпчүлүктүн алдына сал- предоставить судить большинству, предоставить на обсуждение масс;

12. полагаться на что-л.; пустить в ход;

көптүгүнө салып полагаясь на свою численность;

күчүнө салып пустив в ход свою силу;

чечендигине салып, жеңип кетти он победил, пустив в ход своё красноречие;

мен билемге салып полагаясь на свою осведомлённость (я знаю - и нечего тут говорить);

бардык үнүмө салып (я) во весь свой голос;

13. производить резкое, сильное движение; хватить, двинуть (сильно ударить);

атты моюнга бир салды он хватил (ударил) коня по шее;

китепче менен столду бир салды книжечкой он ударил по столу;

камчы менен бир салды он здорово хлестнул плетью;

башка бир салды он двинул (ударил) по голове;

айбалта менен салды эми, жаза тийди шекилдүү фольк. он с силой ударил секирой, но, кажется, промахнулся;

жүрөктүн толто башы деп, ак тинтени салды дейт фольк. (тут) мол, начало аорты, (сюда) он всадил кинжал;

кырып сал- уничтожить начисто, уничтожить всех до одного;

кыргын сал- учинить резню;

айта жүрчү иш салдык мы учинили такое, о чём будут долго говорить;

далыны салып повернувшись спиной (напр. против ветра, дождя, снега);

чаба жааган жамгырга далыны салып жүрүп отурду он ехал, повернувшись спиной к косохлёсту;

шамалга далысын салып (он) повернувшись к ветру спиной;

14. заставить или поручить что-л. делать;

жумушка сал- заставить работать;

акысына бир тыйын бербестен, зордук менен айдап жумушка салган не платя ни копейки, он силой гнал и заставлял работать;

киши сал- посылать людей (для переговоров, сватовства, примирения);

куш сал- пускать ловчую птицу, охотиться с ловчей птицей (но не с беркутом);

15. с формой на -мыш или на -максан в дат. п. делать вид, прикидываться, притворяться;

көрмөмүшкө салып притворившись невидящим;

укмаксанга салып сделав вид, что не слышит;

ал "мүлтүлдөк" деген сөздү укмаксанга салычу он обычно делал вид, что не слышит (сказанное по его адресу) слово "проныра";

16. в роли вспомогательного глагола выражает завершённость, решительность, быстроту или неожиданность, необдуманность действия;

алар эшик адына келе салды они подошли к двери;

шымыбызды жоон санга чейиң түрүп салып (мы) засучив штаны до самых бёдер;

жаза салбастан мурун прежде чем написать;

кызымды бере салайын фольк. вот возьму да и отдам свою дочь (замуж);

келе сала сразу же, как только прибыл;

көрө сала сразу же, как только увидел;

кашайта көзүм оюп сал, колуң менен союп сал фольк. (хоть) выковыряй мне глаза и ослепи (меня), своей рукой зарежь меня;

ал макаланы бир отурганда эле жазып салды он написал статью в один присест;

ал макаланы жаза салды он накатал статью (не обдумывая, не обрабатывая);

үстүртөн карап туруп эле, басмага бере салган он кое-как прочитал (напр. статью) и сразу же - в печать;

шашып-шушуп тамак жей салды он на скорую руку закусил;

атына мине сала быстро сев на лошадь;

уга сала бери жүгүрдүм я, как только услыхал, сейчас же побежал сюда;

кебиң болсо, айта сал если хочешь что-либо сказать, выкладывай (не стесняйся);

тим эле айта салдым я сказал просто так (не с какой-либо целью);

жаңылыш айтып салды он оговорился, он сказал (это) по ошибке; он обмолвился, он сказал (это), не подумав;

шашыла сурай салганда когда он, растерявшись, вдруг спросил;

ары-бери кыла салып кое-как сделав;

аял баланы орой салды женщина быстренько запеленала ребёнка;

алып сал- снять, убрать (напр. за ненадобностью);

төртүнчү маселени алып салдык четвёртый вопрос мы (с повестки дня) сняли;

келе сала без дальних разговоров, с места в карьер;

он пуд буудайды келе сала доолады он без дальних разговоров потребовал десять пудов пшеницы;

келе сала тилдей баштады он с места в карьер начал ругать;

бара сала сразу же по приходе, по приезде (туда);

бара сала, кабар айт как только доедешь, сразу же дай знать;

салган жерден или салгандан ни с того ни с сего, вдруг; без всяких оснований;

мени салган жерден тилдейт он меня ни с того ни с сего (сразу же, не разобравшись) бранит;

салгандан көнө койбойт он не вдруг-то согласится; ни с того-то ни с сего-то он не согласится;

сала-сал кыл- сваливать на другого;

ишти бирөөгө сала-сал кылбай, өзүң бүтүр дело сделай сам, не сваливая на другого;

ала сал- переворачиваться с боку на бок;

эки-үч ала салып кеттим я два-три раза перевернулся с боку на бок;

аялды аттын үстүнөн ала салды он быстро снял женщину с коня;

биринен сала бири (они) один за другим, перебивая друг друга;

биринен сала бири чуркурашып они галдели, перебивая друг друга;

биринен сала бири өтүп турат они проходят один за другим;

маа салды... а по мне, хоть бы...; а что до меня, то...;

маа салды - үйүнө жетпей жолдо өлсүн а по мне, пусть он даже в дороге умрёт, не доехав до дому (жалеть не буду);

ала-сала с первого взгляда (напр. влюбиться);

салып бер- поддать (напр. пешку в игре);

бой сал- сближаться, проявлять симпатию;

оңойлук менен бой салбайт он не легко сближается;

сөз сал- рассказывать;

Москвадан келип, сөз салып берди приехав из Москвы, он рассказывал;

аягын салбай или бутун салбай не проваливаясь ногами;

бута бою аң келсе, бутун салбай чураган фольк. если встречалась яма (шириною) на расстояние выстрела, (конь) бежал, не попадая ногами (в яму);

беш колун салып (он) пятернёй заграбастывая;

колго сал- ставить на (открытое) голосование;

добушка сал- ставить на голосование;

мойнун жерге салып (о лошади) опустив шею;

баштарын жерге салып (они) опустив головы;

башын сала кирди он ворвался (вошёл, не спросив разрешения);

терезеден башын сала коюп (он) высунув голову в окно;

базарга сал- поставлять на рынок;

кудай бизге берип салды! и дал же нам бог (нежданно-негаданно);

кудай салбасын! не приведи бог!;

жеп салды! караул! убивают!;

кол сал- см. кол I;

кулак сал- см. кулак I;

түртө салды кылып см. түрт-;

сала коймо то же, что салагоймо;

узунунан сал- см. узун;

иле-сала см. ил-.

1) копьё, пика (тж у пикадора)

2) ист. копьеносец

3) кирка, кайло

4) пика (мера глубины = 3,89 м)

5) Сал. отверстия решета (сита)

6) Сал. булочка, крендель ( украшенные шипами)

7) Леон булочка ( которой невеста угощает соседей в день свадьбы)

8) Ам. см. picada 3)

9) Кол., Перу, Экв. надсечка каучуконосных деревьев

10) Кол. см. pique 2. 1)

11) Чили скука

12) Чили петушиный бой

13) Мекс. очистка плантации сахарного тростника

14) П.-Р. игра в рулетку

15) Ам. узкая тропинка

16) полигр. цицеро ( шрифт)

- saltar por las pica de Flandes

••

1) (тж pica rústica) зоол. сорока

2) мед. извращение аппетита

1)

а) кати́ться

б) дви́гаться, передвига́ться || передвиже́ние (о круглых предметах, если даже они не способны вращаться)

2) неперех. кати́ть ( о предметах с колёсами)

3) идти́ вперёд

4) перен.; грубо-прост. улепётывать, кати́ться || улепётывание

5) в разн. знач. перека́тываться

6) перен.

а) с разма́хом лечь/возле́чь

б) лежа́ть, возлежа́ть, валя́ться || возлежа́ние

7) перен.; разг. па́дать/упа́сть, гро́хнуться || паде́ние

8) перен.; грубо-прост. умере́ть, околе́ть, отда́ть бо́гу ду́шу; отда́ть концы́

9) перен.; разг. усну́ть ( о детях)

10) перен.; разг. прока́тываться/прокати́ться ( на выборах); све́ргнуться

11) перен.; разг. ска́тываться, скати́ться наза́д (на менее почётные места, позиции и т. п.)

•

- тәгәрәп китү

••

- тәгәрәп кату

1. поднимать; носить, взвалив на себя, взяв в руки;

бала көтөр- нянчить ребёнка;

көтөргөн эне женщина, выносившая, вынянчившая ребёнка;

жыккан балбаңды балбан көтөр победившего борца приподними, борец (по традиции киргизских борцов один из присутствующих "болельщиков" слегка приподнимает победителя и уводит к своей группе);

аттан көтөрүп ал-

1) помочь слезть с лошади (оказывая почёт);

2) перен. принять охотно, с радостью, с распростёртыми объятиями (напр. на работу);

аны аттан көтөрүп алат его примут с распростёртыми объятиями;

согушта эл бүткүл оордукту мойнуна көтөрүп алды во время войны народ принял на себя все тяготы;

төшөктөн башын көтөрө албай жатат (больной) лежит, не будучи в состоянии поднять головы;

кол көтөр-

1) поднимать руку;

2) перен. голосовать (открыто);

кол көтөргө сал- ставить на (открытое) голосование;

колу менен иштеген мойну менен көтөрөт погов. руки виноваты, а спина отвечает (букв. что руками сделал, то шеей поднимает);

2. выдвигать; повышать (в должности);

мастерликке көтөр- выдвинуть на должность мастера;

3. переносить; выносить, терпеть, выдерживать;

ал оюн көтөрбөйт он шуток не переносит; он шуток не понимает;

закүн көтөрбөйт разг. (это) противозаконно;

базар көтөрбөйт (это по цене) не для рынка;

тентектигиңди көтөрбөйт он не переносит твоих дурачеств;

тер көтөр- (о скакуне) быть выносливым к поту (когда потение не ослабляет, а прибавляет силы);

тер көтөрбөй, күлүк болбойт погов. не выносливый к поту скакуном не станет;

камчы көтөр- выносить, терпеть побои;

иниң экени чын болсо, камчыңды да көтөрсүн если он действительно твой младший брат, так пусть терпит твои побои;

4. уст. посвящать, предназначать (гл. обр. с богоугодной целью);

баабединге көтөр- предназначить (животное) в качестве искупительной или благодарственной жертвы (ещё прим. см. сетер 1, ыйык2);

5. (точнее көтөрүп ал-) взять в долг (деньги), взять в кредит (товар);

бул көтөрүп ал- ист. взять в кредит товар для перепродажи;

баш көтөр- не подчиняться; восставать;

баш көтөргөнү

1) тот из них, кто не подчиняется;

2) их вожак;

баш көтөрбөс кедей безответный бедняк;

көтөрүп сатуу продажа вразнос;

көңул көтөр- поднимать настроение, ободрять, радовать;

дос көтөрөт көңүлдү, мал көтөрөт өлүмдү погов. друг ободряет сердце, скот прославляет смерть (обилие скота даёт возможность устроить богатые поминки, а это прославляет покойника);

үйдүн ичин үч көтөргөн конок в доме полным-полно гостей;

үйдүн ичин үч көтөргөн күлкү в комнате раздаются взрывы хохота;

көтөрө чалып мактайт (он) превозносит сверх всякой меры;

асмандатып көтөр- превозносить до небес;

кан көтөр- см. кан II;

үй көтөр- см. үй I;

өргөө көтөр- см. өргөө 1;

түп көтөрө см. түп I;

баш көтөрбөй см. баш.

vi; нн.

1) Ам. име́ть обыкнове́ние, име́ть привы́чку

2) быть привы́чным, ча́сто случа́ться

3) М. ра́довать, нра́виться, быть по вку́су

4) быть к лицу́, хорошо́ сиде́ть ( об одежде)

••

%=1 m

2. (groupe) пике́т; карау́л; пост ◄-а, P2►; патру́ль ◄-я►;

3. (école) у́гол ◄угла́►;

PIQUET %=2 m (jeu) пике́т

1. [raʋnd] n

1. 1) шар

2) небесный свод

2. 1) круг, предмет, имеющий форму круга

2) ломтик (хлеба и т. п.)

3. окружность, кольцо

4. круговое движение; кругооборот; круговорот

5. 1) часто pl обход

2) воен. поверка караулов

6. прогулка, поездка

7. 1) ряд; цикл; серия

2) тур, этап

3) раунд, тур ( переговоров)

8. круг, группа ( людей)

9. = round dance

10. (the round) круглая скульптура

11. огузок и кострец

12. очередная порция спиртного

13. 1) спорт. игра, партия; тур игры

2) пулька ( фехтование)

3) схватка, раунд ( бокс)

14. воен. выстрел; патрон

15. взрыв (аплодисментов и т. п.)

16. круглая ступенька ( стремянки)

17. реакт. снаряд

18. горн. комплект шпуров

2. [raʋnd] a

1. круглый; шарообразный, сферический

2. полный, пухлый, с округлыми формами

3. круговой

4. 1) грубый, приблизительный (о сумме и т. п.)

2) круглый ( о числе)

3) целый, без дробей ( о числе)

4) эмоц.-усил. целый; не меньше чем

5) большой, крупный, значительный (о сумме и т. п.)

5. быстрый, энергичный ( о движении)

6. мягкий, густой, звучный, глубокий (о голосе, звуке)

7. приятный, нетерпкий ( о вине)

8. свободный, лёгкий, гладкий, плавный

9. 1) закруглённый; законченный (о фразе, предложении)

2) законченный, отделанный (о романе и т. п.)

3) изображённый всесторонне, со всем правдоподобием; полнокровный ( об образе)

10. прямой, откровенный; искренний; резкий

11. фон. лабиализованный ( о звуке)

12. наполненный ( о парусе)

13. потрошёный ( о рыбе)

3. [raʋnd] adv

1. указывает на

1) движение по кругу, спирали или на вращение кругом

2) передачу чего-л. ( по кругу), часто передаётся глагольными приставками об-, раз-:

3) распространение чего-л. среди группы лиц; передаётся глагольной приставкой раз- и др.:

4) движение кружным путём, в обход, кругом; часто передаётся глагольными приставками:

2. указывает на нахождение рядом, по соседству:

3. указывает на

1) нахождение или распространение по всей площади, по всему району и т. п. по; передаётся тж. глагольными приставками:

2) осмотр дома, музея и т. п. по

4. указывает на

1) изменение направления или движение в противоположную сторону; часто передаётся глагольными приставками:

2) изменение позиции, точки зрения и т. п.:

5. разг. указывает на приход куда-л. или к кому-л., доставку чего-л. куда-л.:

6. указывает на

1) измерение объёма в окружности, в обхвате:

2) измерение площади по радиусу в радиусе

7. указывает на

1) повторение чего-л. через определённые промежутки времени опять, снова

2) протекание действия в течение всего периода времени:

8. амер. разг. указывает на неточное определение чего-л. приблизительно; около

9. в сочетании:

4. [raʋnd] v

1. 1) округлять, делать круглым

2) округляться; полнеть

3) фон. лабиализовать ( звук)

4) округлять ( числа)

5) надуваться, раздуваться, наполняться ( о парусе)

2. завершать, заканчивать; закругляться

3. (into)

1) развиваться, превращаться в

2) заканчиваться, завершаться (чем-л.)

4. огибать, обходить кругом

5. разг. (on, upon)

1) набрасываться, накидываться на кого-л.; обрушивать поток брани

2) доносить (на кого-л.)

6. разг. обойти, обвести, обмануть (кого-л.)

7. подрезать уши ( собаке)

8. 1) редк. повёртывать

2) редк. повёртываться

3) мор. приводить к ветру

5. [raʋnd] prep

1. указывает на

1) движение вокруг чего-л. или вращение вокруг оси вокруг

2) огибание предмета; часто передаётся глагольной приставкой об-

3) движение по кривой по

2. указывает на

1) нахождение вокруг предмета вокруг, кругом

2) разг. нахождение по соседству, рядом, в окрестности около

3) ( часто all round) протекание действия по всему району, по всей территории вокруг; по

3. указывает на

1) движение в каком-л. пространстве по

2) осмотр дома, музея и т. п.:

4. указывает на измерение объёма, окружности в

5. указывает на протекание процесса в течение всего периода времени:

6. указывает на приблизительное определение

1) числа, суммы и т. п. около

2) времени около

7. по поводу

8. в сочетании:

говорить таинственным шёпотом

f

1) медаль

2) барельеф

3) старинная золотая монета

4) Кол. золотая унция ( монета)

1) чесаться, почёсываться

2) Ам. напиться( пьяным)

3) ( con) Кол. водить дружбу, водиться ( с кем-либо)